Проект університет «ЗОЛОТОГО ВІКУ», ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті»

Паспорт проекту

Загальні положення

Проект Університет «золотого віку» ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті» у місті Києві (далі - Проект) розроблено на основі ініціатив ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті» у м. Києві.

Основою для розроблення Проекту є Закони України Закони України «Про вищу освіту» (статті 2, 3, 29, 66), «Про громадські об’єднання», Бюджетний Кодекс України, Порядок розроблення та виконання державних цільових програм, Методичні рекомендації щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання, Положення про повноваження в частині управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Проект визначає мету та пріоритетні напрямки дій на 2016 – 2017 навчальний рік зі створення Університету «золотого віку» ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті» у місті Києві.

Фінансування заходів Проекту передбачено на принципах паритетності – за рахунок коштів спонсорів та меценатів, залучення волонтерської роботи.

Призначення, мета та цільова група

Призначення

В сучасному суспільстві традиційно відмічаються суттєві позитивні зміни якості життя людей, створюються умови для того, щоб забезпечити людям літнього віку можливість дожити до значних років здоровими та відчувати свій внесок у суспільне життя.

Водночас в сучасному світі існує безліч перешкод щодо участі в економічному, соціальному, культурному та політичному житті людей «третього віку». Високий рівень соціального відторгнення робить неможливим людський розвиток. Дослідження науковців дозволяють розглядати соціальне відторгнення як динамічний процес (взаємодію ризиків відторгнення, чинників; регіональні особливості), проводити аналіз його характеру (відносно різноманітних суспільних злиднів: відсутності доступу до базового споживчого кошику, суспільних послуг і соціальних мереж тощо). Формами та проявами соціального відторгнення є економічні (низькі доходи, обмежені можливості зайнятості, незадовільні умови доступу до засобів комунікації), культурно-освітні (недоступність освітніх та культурних послуг), соціальні (недоступність системи соціального захисту, обмеженість соціальних зв’язків тощо), політичні (неможливість реалізації політичних прав та свобод).

В цих умовах важливим є осмислення тих змін, що відбуваються в соціально-демографічній політиці, яка спрямована на адаптацію суспільства до умов старіння населення, а також пошук та впровадження дієвих форм соціального залучення літніх людей, накопичення та управління людським капіталом через розповсюдження освіти впродовж життя та включення громадян «третього віку» до соціальних систем неформальної освіти та підвищення їх кваліфікації, забезпечення рівного доступу до освіти та сприяння обміну досвідом та знаннями між поколіннями.

Проблематика

Для населення України характерним є старіння населення та трансформація його вікової структури в Україні.

За часткою населення у віці понад 60 років Україна входить до тридцяти найстаріших держав світу, посідаючи 25 місце. Формування рівня та динаміки старіння в Україні характеризується низкою особливостей, а саме:

1. «Демографічні хвилі», які зумовлюють істотні коливання чисельності вікових контингентів з позначкою 60 років. Фіксується тенденція до поглиблення процесу старіння населення на середньо- та довгострокову перспективу. Розрахунки за оновленою методикою комплексного демографічного прогнозу України на період до 2050 року свідчать, що найвищі темпи зростання частки літніх контингентів населення очікуються в 2015-2020 та у першій половині 2040-х років, а найбільш високі рівні постаріння очікуються у 2050-х роках. До 2015 р. питома вага осіб старше 60 років сягне 21,7% загальної чисельності населення (серед жінок – 26,0, чоловіків – 16,8%), при цьому на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 438 осіб пенсійного віку.
2. Наявність суттєвих відмінностей рівня постаріння населення за статтю та залежно від типу поселення. Сільське населення в Україні значно відрізняється за рівнем постаріння від міського, що обумовлено масовою міграцією молоді та осіб середнього віку в міста. Найстаршим демографічним контингентом в країні є сільські жінки (за даними перепису 2001 р. частка осіб у віці 60 років і старше в міських поселеннях становила 19,1, а у сільській місцевості – 26,1%) та за статтю (на 100 жінок віком 60 років і старше припадає 56 чоловіків, в тому числі в міських поселеннях – 59, а в сільських – 54)
3. Регіональна відмінність рівнів постаріння населення. До «старших» областей країни відносяться північно-східні регіони. Висока інтенсивність депопуляції утримується в областях з найстарішим населенням (Донецькій, Луганській, Сумській, Чернігівській). Регіональна диференціація демографічної ситуації в Україні зумовлена комплексною дією різноманітних природно-географічних, історичних, економічних, політичних факторів, таких як: різний ступень розвитку господарської та соціальної інфраструктури, структура виробництва, регіональні відмінності рівня та якості життя населення, специфіка ринків праці, особливості способу життя сільського та міського населення, зокрема в мегаполісах, динаміка міграційних процесів, тенденції урбанізації, екологічна ситуація, культурно-історичні традиції тощо

За даними Світового банку, в Україні один з найгірших у Європі демографічний профіль. Сучасне українське суспільство потребує модернізації всіх складових своєї життєдіяльності, але фундаментальним є завдання істотного й якісного підвищення ефективності національної економіки, її конкурентоспроможності для успішної інтеграції у світовий господарський простір.

Державна влада окреслила фундаментальні принципи, які закладені в програму стратегічного реформування економіки, серед яких один з головних напрямів – це підвищення якості життя населення, формування ефективної системи соціального захисту, підвищення якості та доступності соціальних послуг, освіти впродовж життя.

Детальна наповненість і практична реалізація цих принципів має ключове значення для розбудови конкретного плану реформ. Тому уявляється доцільним врахування міжнародного, зокрема, європейського досвіду стратегічного реформування. Змістовно пов’язаний з такими стратегічними підходами, насамперед із інтелектуальним зростанням, прийнятий до впровадження Мадридський міжнародний план дій з проблем старіння населення. Починаючи з цієї світової події міжнародна спільнота сформувала тезу про необхідність «перегляду підходів, політики та практики на всіх рівнях і в усіх секторах в інтересах використання величезного потенціалу старіння у XXI столітті». Формулювання принципів ООН щодо літніх людей дозволило встановити загальні стандарти у п’яти сферах, пов’язаних з місцем літніх людей у суспільстві, зокрема незалежність, участь у суспільному житті, піклування, самореалізація та почуття власної гідності.

Мадридським міжнародним планом дій з проблем старіння було визначено три пріоритетні напрями для реалізації:

• участь літніх людей у розвитку;
• забезпечення охорони здоров’я та добробуту в літньому віці;
• забезпечення сприятливого та доброзичливого життєвого оточення.

В межах цього плану активізується діяльність так званих Університетів «золотого віку».

Мета і основні завдання:

Мета. Реалізація Проекту зі створення Університету «золотого віку» ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті» у місті Києві на 2016 – 2017 роки з метою надання корисних знань, заповнення вільного часу та популяризації активного та здорового довголіття серед людей «третього віку».

Завдання:

• всебічний розвиток людини в пенсійному віці;
• допомога особам похилого віку в адаптації до сучасних умов життя шляхом оволодіння новими сучасними знаннями;
• інтеграція людей «третього віку» в активне життя суспільства;
• організація спілкування;
• формування та впровадження принципів здорового способу життя в похилому віці;
• популяризація вищих навчальних закладів, які залучаться до участі в програми підтримки людей «третього віку»;
• консолідація зусиль місцевої та державної влади, наукової громадськості, волонтерської праці для соціально-адекватної реакції на проблему старіння. 

Цільова група

Діяльність, спрямована на задоволення суспільних інтересів, потребує як від органів влади, так і від представників вищих навчальних закладів відкритості, почуття відповідальності та готовності давати звіт про свою діяльність. Цільовою групою створення мережі Університетів «золотого віку» в Україні виступають представники вікової групи «третього віку» (55+) у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, представниками вищих навчальних закладів, громадських організацій, підприємницьких структур, волонтерів, передової молоді.

Стан дослідження проблеми

Сьогодення характеризується, насамперед, такими фундаментальними явищами і процесам як глобалізація та інформатизація, які змінюють образ світу й звичайні контури людського буття. Усвідомлюється роль людини як кінцевої мети та основної рушійної сили суспільного прогресу. Освіта стає базовою цінністю без якої подальший розвиток суспільства є неможливим. Іншими словами: «…розвиток освіти є об’єктивно-суспільною та індивідуальною потребою, без задоволення якої суспільство (а разом з ним і особистість) не мають майбутнього. Останнє потребує активізації зусиль держави і громадянського суспільства щодо матеріального забезпечення освіти, зростання теоретичної активності педагогів і вчених…». За цих умов підвищується актуальність формування контексту ефективної комунікації в системі університетів «третього віку» як форми соціальних інновацій в Україні.

Cоціальні інновації розглядаються як нововведення, результатом яких є зміна форми залучення різних соціальних груп населення у процес споживання чи виробництва продукту або послуги. Соціальні інновації характеризуються своїми ефектами щодо стимулювання економічного зростання та проведення соціально-економічних реформ. При цьому соціальні реформи розглядають як соціально-інноваційні проекти, що потребують пошуку нових ресурсів, нових форм і нової взаємодії між різними соціальними групами. В широкому сенсі, соціальні інновації можна розглядати як застосування інноваційного підходу для вирішення складних соціальних проблем, зокрема з використанням технологічних винаходів, які мають соціальний ефект.

Зроблено висновок, що перешкодою на шляху до впровадження соціальних інновацій є фактична відсутність:

• системи підготовки та сприяння розвитку сектору освітніх послуг для людей «третього віку»;
• науково обґрунтованого механізму розробки та впровадження інноваційних методик та програм для людей «третього віку» з метою забезпечення формування сучасних навиків для їх інтеграції в суспільне життя;
• системної мережі Університетів «золотого віку» (Освітніх центрів «третього віку») в Україні.

Очікувані результати виконання Проекту

Ризики

Ризики впровадження Університету «золотого віку» обумовлені низкою суб’єктивних чинників, а саме:

• низьким рівнем обізнаності людей «третього віку» щодо змісту та можливостей освітніх програм для цієї цільової аудиторії;
• недостатньою готовністю суспільства щодо залучення людей «третього віку» до освітніх програм;
• невисоким рівнем культури у міжпоколінних відносинах;
• наявністю стереотипів мислення щодо прийнятних у суспільстві видів діяльності для людей пенсійного віку тощо.

Результати

Здійснення інвестицій у людський розвиток і забезпечення якості та доступності освіти впродовж життя забезпечує зростання та самореалізацію інтелектуального потенціалу нації, створює умови для активного життя людини поза працездатним віком.

Етапи роботи

1 етап: Передпроектне проектування (серпень 2016 р.) – Підготовка проекту щодо надання освітніх послуг для людей «третього віку» ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті». Підготовка та сприяння розвитку сектору освітніх послуг для людей «третього віку»:

• аналітична стадія;
• моніторинг та оцінка стану реалізації програм освіти впродовж життя;
• формування робочої групи для розробки заходів Проекту;
• підготовка Проекту;
• нормативно-правове забезпечення Проекту;
• підписання Меморандумів про співпрацю;
• фінансове забезпечення Проекту;
• підтримка Проекту в соціальних медіа.

2 етап: Пілотне впровадження (вересень 2016 р.) – Розробка та впровадження інноваційних методик та програм для людей «третього віку» з метою забезпечення формування сучасних навиків для їх інтеграції в суспільне життя:

• розробка та впровадження інноваційних методик та програм для людей «третього віку» Університету «золотого віку» ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті»;
• вибір координаторів Проекту;
• вибір керівництва та персоналу;
• відкриття Координаційної Ради при ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті»;
• вибір тренерів-викладачів;
• процедура відкритого конкурсу;
• процедура співбесід;
• підготовка методичного забезпечення, навчальних програм, коротких курсів підготовки;
• реалізація організаційних заходів;
• просунення Проекту у медіа, комунікативні заходи (круглі столи, обговорення тощо);
• навчання пілотної групи керівництва та персоналу Університету;
• сертифікація керівництва та персоналу Університету;
• створення системи мотивації керівництва та персоналу Університету.

3 етап: Створення Університету «золотого віку» ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті» (жовтень 2016 р.):

• створення Університету «золотого віку»;
• напрацювання методології;
• розробка соціальної франшизи з метою поширення соціальної та освітньої інновації.

 4 етап: Реалізація Проекту (жовтень 2016 – червень 2017 рр.) – Забезпечення та розвиток сталого функціонування Університету «золотого віку» ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті»:

Забезпечення та розвиток сталого функціонування Університету «золотого віку».

Висновки

В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Скорочення чисельності населення, зниження тривалості життя і народжуваності – ознаки сучасної демографічної ситуації.

Першочергове завдання – подолання демографічної кризи, мінімізація її наслідків для розвитку людського потенціалу та безпеки України. При цьому зміст реального виходу з демографічної кризи полягає не стільки в подоланні депопуляції, скільки у підвищенні якості населення, збереженні та відтворенні його життєвого і трудового потенціалу, соціального залучення.

Питання розвитку системи освіти впродовж життя для людей «третього віку» є критичними і набувають особливої ваги та актуальності для українського державотворення. Характеризуючи Україну як європейську державу маємо на увазі, що це визначається її історичним минулим, географічним становищем, належністю до культурних традицій європейської цивілізації, демографічним складом населення, можливостями економічних зв’язків з країнами ЄС.

Розробка та впровадження Проекту зі створення Університету «золотого віку»

ГС «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті» у місті Києві на 2016 – 2017 роки є перспективними напрямами. Зазначені питання є актуальними для українського сьогодення й на часі, оскільки зараз суспільство стає свідком вироблення ефективної політики соціального залучення тих груп населення, що відносяться до категорії відторгнутих або перебувають у зоні ризику соціального відторгнення через впровадження освітніх програм для людей «третього віку».