Київське міське товариство греків ім. Костянтина Іпсіланті

ІСТОРІЯ КИЇВСЬКОГО МІСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГРЕКІВ ІМ К. ІПСІЛАНТІ

Роки звершень, роки добрих справ

Життя і діяльність Київського міського товариства греків імені Констянтина Іпсіланті з 1990 по 2016 рр.

Як все-таки точно відзначив поет: «Велике бачиться на відстані…» І дійсно, в життєвій суєті, в штовханині повсякденності, за купою різних турбот не зразу і помітиш, які масштаби набуває справа, що була почата колись практично з нуля, справа, якою зараз по праву можна пишатися. Це ось мірило - побачити скоєне з висоти прожитих років, в нашому випадку - чверть, навіть більше, століття, і відчути цілком законне почуття задоволення цілком можна застосувати до заснування, становлення і розвитку Київського міського товариства греків імені Констянтина Іпсіланті.

Здається, зовсім недавно вітер перебудови освіжив нашу колишню країну так названих будівників комунізму, очисним протягом пройшовся по всіх її куточках і закутках, і ми дізналися, що таке повітря свободи, коли ні над ким не тяжіє дамоклів меч тоталітаризму, а особистість не втиснута в прокрустове ложе тодішніх ідеологічних схем і кліше. Повною мірою відчули красу новизни і представники національних меншин тодішнього Радянського Союзу, серед яких помітне місце займали греки: в цілому в СРСР їх налічувалося понад 300 тисяч, а в Україні - близько 100 тисяч. Звичайно, вони ніколи не забували свій родовід, але були поставлені в нелегкі умови, адже траплялися в нашій недавній історії такі періоди, коли національність ставала чимось на зразок клейма і несла в собі смертельну загрозу - досить згадати хоча б «грецьку операцію» НКВД ( 30-і роки), коли тисячі наших одноплемінників згинули в тюремних катівнях і таборах тільки тому, що в їхніх паспортах у відповідній графі було записано «грек». Незалежна Україна надала всі можливості для вільного розвитку національної самосвідомості, відродження напівзабутих рідних мов, культурних традицій всіх нескоренних етносів. Не боячись яких-небудь переслідовань, вони, як прекрасно сказав великий Кобзар, могли згадати — хто ми, «чиї сини? яких батьків?»

Відзначимо, що перші грецькі товариства з’явились ще на рубежі 80-х років — в Одесі, Маріуполі, Керчі, інших містих. Приблизно в той же час помітним центром грецького, ми б сказали, ренесансу стала і столиця України. В 1990 році зусиллями Іллі Пантелейовича Хачика, чиї родові корені сягають  села Бугас, що на Донеччині, і чий рід сповна хлібнув горя і поневірянь під час колективізації, а також його родичів було засноване перше Київське товариство греків. Незважаючи на розрізненість еллінів, що цілком пояснюється умовами мегаполісу, вже в недалекому майбутньому в ньому налічувалося 350 чоловік - люди вступали цілими сім'ями. Головою товариства, природно, був обраний І. П. Хачик. А в 1993 році була зареєстрована релігійна громада Святої Катерини грецької православної церкви, і це не випадково - адже релігія є наріжним каменем духовності, гуманізму, добра, чуйності, вона виховує любов до ближнього, вчить співчуттю.

Звичайно ж, багато пам'ятних віх вишикувалося на нашому пройдений шлях, зупинимося на найбільш помітних. Велику роль, наприклад, зіграв створений в 1994 році клуб культури «Афіна -Паллада» при Міжнародному центрі культури і мистецтва, де щомісяця проходили вечори поезії, присвячені творчості Янніса Ріцоса, Тараса Шевченка, інших майстрів слова. Багатьом київським грекам запам'яталася презентація віршів великого Кобзаря, перекладених на румейську мову поетами Приазов'я, зокрема, Антоном Шапурмой, Леонтієм Кирьякова і іншими. Широко в рамках клубу відзначалися національні свята Греції.

Найпершим своїм завданням вважали активісти товариства вивчення рідної мови, прилучення всіх бажаючих, особливо молоді, до багатств його усній і письмовій мові. Коли постало питання про надання приміщення для недільної школи, назустріч нам охоче пішла адміністрація Старо-Київського району - з кінця січня 1993 року ми розпочали проводити уроки грецької мови на базі середньої школи №94. Там же, до речі, ми збиралися і на наші масові заходи.

Зміцнюючи навчальну базу недільної школи, в 1994-1995 рр. актив суспільства, за сприяння Міністерства освіти України, посприяв перевидання підручників грецької мови «Алфавітаріо» (автори Андрій Білецький та Олег Угриновича). Був випущений підручник грецької мови для другого класу (автор О.Угріновіч), а також перевиданий підручник «Та неа Еллініко» (автори І.Моноледакіс, П.Мулас і ін., Вид-во Салоніки, 1999 г.), складені навчальні програми для першого, другого і третього класів. А в 2007 році член нашого суспільства, викладач грецької мови Вікторія Никифорова написала, а товариство випустило у світ підручник грецької мови.

Учні недільної школи неодноразово брали участь в олімпіадах, які щорічно проводила Федерація грецьких товариств України в Маріуполі і в Одесі.

Не можна не відзначити, що в тій же СШ №94 зусиллями активу суспільства, його голови І. П. Хачика, а також за допомогою міського відділу освіти з 01.09.93 року був відкритий і перший грецький клас - на цій урочистій події був присутній перший посол Грецької Республіки в Україні Василіос Пацікакіс. Тепер уже діти різних національностей протягом багатьох років, поряд з вивченням грецької мови, знайомляться з міфологією, фольклором, історією Еллади, беруть участь в міських конкурсах, що проводяться представниками національних меншин, і займають призові місця. Добрі слова хочеться сказати і на адресу професора Донецького університету С. А. Калоерова, який допоміг забезпечити учнів підручниками грецької мови (автор М.Ритова).

У 1993 році товариством був заснований і зареєстрований «Українсько-грецький вісник« Елпіда ». Незважаючи на труднощі, пов'язані з нестачею коштів, вийшли в світ кілька номерів газети під редакцією А.РОМАНОВА і І. Аврамова, де оперативно відбивалася життя нашого суспільства, друкувалися вірші грецьких поетів, велися уроки грецької мови, публікувалися інформаційні повідомлення з Греції і т. п. Нині через фінансові труднощі газета тимчасово видається.

Членами товариства здійснювалася і велика наукова, дослідницька робота - досить згадати 1995-1997 рр., Коли вони неодноразово брали участь в наукових конференціях, виступаючи з доповідями на грецьку тематику в Києві, Маріуполі, Ніжині (З. Ф. Баркова), в Греції (Афіни ) - (С. Н.Мазараті, М. Ф.Корягіна (Колле).

У 1995 році під безпосереднім керівництвом і при фінансуванні гостей-скаутів з Греції були проведені з молоддю суспільства скаутські ігри.

А в 1996 році була організована жіноча хорова капела під керівництвом Народного артиста України, професора Київської консерваторії П. І. Муравського. У недільній школі заробив дитячий театр під керівництвом викладача грецької мови Марини Майбороди. Юні актори виступали на вечорах суспільства.

Прекрасно розуміючи, наскільки важлива для всіх нас історична пам'ять, пам'ять про наших батьків і дідів, ми звернули свій погляд в недавнє, далеко не завжди оптимістичний, минуле. З ініціативи І. П. Хачика було піднято питання про реабілітацію жертв репресій серед греків Києва, в результаті чого Ілля Пантелійович домігся доступу до архівів - почалося вивчення документів, були встановлені імена розстріляних підданих Греції, які потрапили під червоне сталінське колесо. Виникла добра традиція - щорічно 25 лютого члени суспільства беруть участь в панахиді по репресованим грекам.

Шість років назад стараннями наших активистів був знайдений пам’ятник льотчику-греку Ю. Сагірову, виходцю із Приазов’я. Він загинув в повітряному бою над селом Лохнівка Київської області. Ми віддали дань пам’яті герою — вшанували його хвилиною мовчання, поклали квіти до обеліску.

Охоче ​​київські греки, особливо молодь, спрямовуються в туристичні поїздки, особливо по тих місцях, які так чи інакше пов'язані з еллінізмом, - так, наприклад, організовані були екскурсії в Одесу, Севастополь, Малий Буялик ...

Само собою зрозуміло, всі ми дружно, з ентузіазмом, в піднесеному настрої відзначаємо щороку національні свята Греції - «День Охі», «День Незалежності».

Наостанок хочеться відзначити тих членів суспільства, які брали активну участь у відродженні нашої національної самосвідомості, вносили свій посильний внесок у загальну справу - це багаторічний голова товариства І. П. Хачик, І. П. Колле, якого, на жаль, уже немає з нами , М. Ф. Корягіна (Колле), І. Ю. Аврамов, В. І. Русецька, С. Н. Мазараті, Н. Н. Теплова, М. Н. Майборода, К. Ф. Моїсеєва, М. В. обозна, З. К. Гаммелах, Л. Н. Харамбура, І. С. Бімбас, А. Ю. Корягін, В. Г. Никифорова, В. Г. Аджігай, М. Г. Бохан (вона, на жаль, теж вже відійшла у вічність), Е. О. Мельник, В. І. Жулідов, Е. Д. Юхно, Н. А. Топузов, О. Н. Букаті, Е.В. Балжі, К.А. Крайкіна, А.Ф. Шайтан, І.В. Пікалов.

Влітку цього року наше суспільство було реорганізовано в громадська спілка «Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті» - в нього увійшли не тільки елліни, але і філелліни. Головою товариства обрано Н. Х. Корецький, ініціативний, цілеспрямована людина. Немає сумніву, попереду у нас багато цікавих справ, багато корисних починань. І, безумовно, головна ставка робиться на молодь. За нею майбутнє, їй тримати в руках, дбайливо і трепетно, нитка нашої спільної родоводу.

Про справи суспільства розповіли

Майя Корягіна (КОЛЛЕ),

Іван АВРАМОВ